АВРАМЕНКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

24 квітня 2015 року був мобілізований Лубенсько-Оржицьким об’єднаним міським військовим комісаріатом. Пройшов перепідготовку у військовій частині В-0231 у м. Полтава, після чого був направлений для проходження служби в район проведення антитерористичної операції на сході України. Командир відділення лінійно-кабельного зв’язку 14 мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Молодший сержант.

25 лютого 2016 року, за кілька місяців до запланованої демобілізації, Олександр Авраменко загинув унаслідок смертельного поранення від кулі снайпера поблизу села Гранітне Волноваського району Донецької області. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання, у зоні активних бойових дій.

1 березня 2016 року в смт. Ромодан відбулося прощання із загиблим воїном. Провести Героя в останню путь прийшли рідні, друзі, земляки, військовослужбовці, представники влади Лубенського та Миргородського районів і небайдужі жителі Полтавщини. Спільний біль втрати об’єднав громаду двох районів, які попрощалися зі своїм сином — вірним захисником України.

НАГОРОДИ

За особисту мужність і високий професіоналізм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі, Указом Президента України №132/2016 від 8 квітня 2016 року Олександр Авраменко був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) https://www.president.gov.ua/documents/1322016-19899

Портрет Авраменка О.І. на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 8, ряд 9, місце 3.

Пам’ять про Олександра Івановича Авраменка, його жертовність, силу духу, відданість Україні та патріотичний подвиг назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів і всіх, хто цінує свободу та мир. Герої не вмирають — вони продовжують жити у вдячній пам’яті народу та спалахують яскравими зорями на небосхилі нашої історії.

Про загибель Олександра Авраменка на сайті міста Полтави 0532 від 27 лютого 2016 року: https://www.0532.ua/news/1137554/v-zoni-ato-vid-kuli-snajpera-zaginuv-boec-z-poltavsini

На онлайн сервісі «Клуб поезії» розміщено вірш: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929611

Син не повернувся (Олександр Іванович Авраменко)

А мати мала трьох синочків:
Володю, Сашу та ще Толю.
Сини дружили з юних років,
І випала складна їм доля.

Ще змалку техніку любили.
Був мотоцикл і мопед…
Самі ж на все це й заробили,
А в Толі був велосипед.

Коли канікули у школі,
Не били байдики, не спали,
Механізаторам у полі,
Що в їхніх силах, помагали.

Отак росли і підростали,
Не знали бідоньки, ні горя,
Та щастя вічним не буває,
Мабуть,така Господня воля.

І як вже мати не старалась,
Та лихо не могла прогнати,
Бо чорна смуга починалась.
Коли ж кінець – не можем знати.

Дві операції зробили
У старшого її синочка;
Хвороба й Толю підкосила,
В якого син росте та донька.

Тоді середній, Олександр,
Узявся брату помагати.
Відомо:в наш час лікуватись –
Грошей багато треба мати.

Та він не встиг привезти гроші,
Як був вже похорон в селі,
Біда… Й новини нехороші:
Їх односельці – на війні.

І добровольцем Олександр
На схід відправився з бійцями,
Щоб Україну захищати,
Де діти брата, дім з батьками.

Надійний друг, армієць вправний,
Відважно з ворогом він бився,
Та шлях життєвий закороткий
Герою нашому судився.

Сашко додому не вернувся,
Поповнив він небесне військо.
Цей подвиг нами не забувся,
Вклоняємось герою низько.

Автор: Ольга Калина