БЕЗРОДА АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
01.04.1967 – 13.01.2015
Народився Анатолій Безрода 1 квітня 1967 року в місті Лубни на Полтавщині. Середню освіту здобув у Лубенській середній школі №2, яку закінчив у 1984 році. Займався спортом. Як і багато випускників тих років, мріяв стати військовим, справжнім захисником, хорошим спеціалістом, тому відразу після школи вступив до Полтавського вищого зенітно-ракетного училища, яке успішно закінчив у 1989 році. Служив у РА – Чехословаччина, командиром взводу, згодом у місті Чебаркуль (Челябинська область). Після демобілізації, з лютого 1992 року по листопад 1994 року, Анатолій Миколайович працював у Михнівській ЗОШ І-ІІІ ступенів керівником військової підготовки юнаків, опісля – охоронцем, слюсарем, таксистом.
Як професійний військовий, а головне як патріот, Анатолій Миколайович не міг залишитися осторонь того, що відбувалося на сході нашої держави. Із серпня 2014 року виконував військовий і громадянський обов’язок у зоні АТО у складі 93-ої окремої механізованої бригади. Командир взводу. Старший лейтенант. «Це надійний товариш, справжній військовий та патріот, щиро відданий своїй Батьківщині», – так говорили про нього бойові побратими.
12 січня 2015 року під с. Тоненьке Ясинуватського району Донецької області Безрода Анатолій Миколайович отримав тяжке поранення під час мінометного обстрілу. А 13 січня вже в госпіталі його серце перестало битися.
14 січня 2015 року Лубни проводжали в останню путь свого земляка, який відважно боронив рідну землю від бойовиків. Життя довжиною у 47 років… Попрощатися з героєм прийшли сотні небайдужих містян, а також його бойові побратими. Євген Іванов, замполіт загиблого розповів, що Анатолія всі дуже поважали, адже він ніколи нічого не боявся, був вірним сином своєї країни. Колеги загиблого щиро дякували батькам Анатолія за те, що виховали сина справжнім героєм і просили пробачення, що не вберегли…
Книга пам’яті полеглих за Україну
http://memorybook.org.ua/2/bezroda.htm
НАГОРОДИ
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Безрода Анатолій Миколайович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). https://www.president.gov.ua/documents/3112015-19093
У лютому 2015 року був нагороджений відзнакою Лубенської міської ради «За заслуги перед містом Лубни» (посмертно).
1 квітня 2015 року у Лубенській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 відбулося відкриття пам’ятної дошки випускнику 1984 року Безроді Анатолію Миколайовичу.
Рішенням 53 сесії Лубенської міської ради шостого скликання від 19 червня 2015 року ім’я Анатолія Миколайовича Безроди занесено до Книги Пошани Лубенської міської ради.
Портрет на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 5, ряд 6, місце 21.
Полтавська обласна рада
https://oblrada-pl.gov.ua/worthy/bezroda-anatoliy-mykolayovych
СПОГАДИ ПРО ПОЛЕГЛОГО ВОЇНА
«Ми вчилися з Толею в паралельних класах у СШ № 2 в 9 і 10 класах. Досі не віриться, що Толя загинув, захищаючи нашу рідну Україну. Він казав: «… Хто, як не я, буде воювати? Я офіцер, я маю честь!». Останній раз ми бачилися на зустрічі випускників 1984 року, якраз перед його від’їздом в АТО, через 2 тижні він уже воював і повернувся у рідну школу через 9 місяців на гранітній дошці, якраз на свій день народження – 1 квітня. Він був чудовою людиною, справжнім чоловіком, справжнім ОФІЦЕРОМ!!! Пам’ять про Толю залишається в наших серцях, його іменем названа вулиця в Лубнах, він це заслужив… Ніколи не забуду день прощання з Толею: здавалося, час зупинився, а люди йшли і йшли, проводжаючи справжнього героя України в останню путь Щиро співчуваю рідним і друзям Анатолія, бажаю здоров’я, терпіння і мирного безхмарного неба».
Валентина Савченко
«Він завжди був дуже веселий, до всього підходив на позитиві, дуже любив жартувати. Але й водночас був серйозною людиною. Завжди тверезо дивився на труднощі і вміло міг вирішувати проблеми».
Олена Кисляк
«Немає слів. Одні спогади. Допоки живі однокласники і друзі, усі з любов’ю згадуватимуть!!! Бо то був чоловік, і людина, і друг!!! Царство небесне тобі, «безька»».
Руслан Лісничий
«У 2014 році я був одним із організаторів блокпосту в Засуллі, щоб зупинити тітушок і беркотню з Донбасу. Запросив і Толю на чергування. Але він відповів, що йде до війська на Схід. Потім приїжджав у відпустку, ми бачились, розмовляли про бої на Донбасі. Був у гарному гуморі, радів народженню внука. Більше живим я його не бачив. Шкода. Залишився вірним патріотом і офіцером!»
Леонід Симоненко
«Я Анатолія Безроду знав змалечку, він ходив у дитсадок з моєю сестрою, потім його сестра працювала в реанімації з моєю дружиною. Ми дружили сім’ями і часто бували в них дома, на наших очах він і ріс. З дитинства це був щирий, добрий, життєрадісний хлопчик. Пізніше став порядною людиною, яка готова була прийти на допомогу і в день і вночі. І нема в Лубнах людини, яка б могла сказати про нього щось негативне. Це був справжній Друг всім, хто його знав. Царство тобі небесне».
Віктор Майба
ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ
Пам’ять про Анатолія Безроду бережуть у рідній школі.
1 квітня 2015 року у Лубнах відкрили меморіальну дошку пам’яті загиблого в АТО лубенця.
Захід відбувся в Лубенській загальноосвітній школі № 2, де свого часу навчався Анатолій Миколайович.
У заході взяли участь мама героя Лідія Андріївна та його рідні, колишні випускники, воїни, які демобілізовані з лав Збройних Сил та ті, що прибули в Лубни на ротацію, друзі, сусіди, просто небайдужі лубенці. Завітав у школу і міський голова Олександр Грицаєнко. Він висловив щирі співчуття сім’ї загиблого воїна. Про це повідомляє прес-служба Лубенської міської ради. Право відкрити меморіальну дошку герою надали воїну АТО Олександру Клюшнику та голові учнівського самоврядування ЗШ № 2 Ганні Кириченко.
Владислав ВЛАСЕНКО, «Полтавщина»
На честь героя Анатолія Безроди найменовано вулицю у його рідному місті Лубни (рішення Лубенської міської ради від 07.06.2016 року, № 193р) https://lubnyrada.gov.ua/mistobuduvannia-ta-arkhitektura/reiestry/107-reestr-vulits-mista-lubni
