Холодняк Валентин Михайлович

Із початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов захищати Батьківщину.

У період з 24.02.2022 р. по 22.04.2022 р.  спільно з підрозділами Збройних сил України виконував військовий обов’язок у районі бойових дій – Донецька область, Горловський район, село Зайцево.

Підрозділ першим прийняв бій. Солдат Валентин Холодняк пліч-о-пліч з побратимами протягом години активно відбивав наступ ворога та утримував визначений рубіж.

22.04.2022 року під час виконання бойового завдання солдат Валентин Холодняк був поранений снайперською кулею. Поранення було несумісне з життям. «Загинув у Волоновасі від кулі снайпера на страсну п’ятницю за тиждень до Дня народження» – так у своїх записах відмітила лубенська письменниця Ганна Кревська.

У Валентина залишилися батьки, дружина та донька.

Прощання з Валентином Холодняком відбулоя 27 квітня 2022 року на Володимирському майдані у Лубнах.

Похований на кладовищі с.Новаки Лубенського району.

Увічнення пам’яті:

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, солдата Збройних Сил України Валентина Холодняка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указ Президента України від 19 травня 2022 № 349/2022 https://www.president.gov.ua/documents/3492022-42593

Нагороду доньці загиблого вручив міський голова – Олександр Грицаєнко На заході також були присутні дружина та батьки солдата https://m.facebook.com/watch/?v=5971764549501317&vanity=lubnyrada

Ім’я Холодняка Валентина Миколайовича викарбувано на плиті біля пам’ятного знаку воїнам-лубенцям, які загинули під час російсько-української війни у парку ім. Олеся Донченка у місті Лубни, пошановано Героя і на Алеї Пам’яті у сквері Героїв Небесної Сотні.

Зі слів дочки Холодняк Катерини та дружини Холодняк Світлани Володимирівни:

«Слова пам’яті про загиблого солдата

Війна  забирає найдорожче – життя. Сьогодні дев’ять днів, як залишилися без тебе, Валентине, без надійного, люблячого чоловіка, батька, сина.

Ти наш ГЕРОЙ, який у боротьбі за волю, за Україну – боронив наші життя, наші ранки. І, на жаль, віддавши своє життя за мільйони інших – уже не побачиш перемоги…

Немає слів, щоб передати свій біль, сум. Пусто на душі й у серці. Не повернешся додому, не запитаєш як справи, не обіймеш донечку… Залишив ти нас одних.

У пам’яті своїх рідних, друзів, знайомих ти завжди залишився добрим, активним, чуйним, справедливим, трудолюбивим, життєрадісним.

Дякуємо всім, хто підтримав нашу родину, у  чиїх серцях – вічна пам’ять про героя – Валентина.

Весна прийшла
І горе принесла.
Без тебе залишилося дитя.
Віддав своє життя за Україну,
За рідну неньку – Батьківщину.
Хай здохне клятий руський мір,
Ціна якого сльози матерів…
Герої не вмирають!
Слава Україні! Героям слава!

Минають дні… за ними й рік,
Як ангелом небесним ти став на вік.
У серці біль і смуток на душі,
Веселий, життєрадісний, лиш снишся ти мені.
Не забудемо і не пробачимо ніколи той клятий руський мір…
Ти захисник, ти наш ГЕРОЙ, ти віддав найцінніше – життя.
Без тебе сумно, боляче – тебе не вистачає…
Низький уклін тобі, що боронив майбутнє, а зараз захищаєш нас на небесах і вірю, що спостерігаєш…

З пам’яттю в серцях донька Катерина, дружина Світлана Холодняк

Пам’ятаємо, любимо, сумуємо…»