МІЩЕНКО СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Збройні Сили України. Молодший сержант Сергій Міщенко з позивним «Бугор» обіймав військову посаду командира відділення взводу протитанкових ракетних комплексів 87-го протитанкового дивізіону 45-тої окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних сил України. Брав участь у бойових діях за Київ, у боях поблизу  Барвінкового, біля сіл Вірнопілля, Бражківки Харківської області.

Загинув 1 грудня 2022 року у с. Ковалівка Сватівського району, Луганської області під час бойового завдання.

ВІЧНІСТЬ НАШОГО ГЕРОЯ

Сергій! Сергійко! Ні! Постій!!!

Він у небесний став вже стрій,

І Джавелін свій не забуде,

Рашистів й звідти нищить буде!

Петро Кулініч  3.12.2022

Друзі звали його Сєрий. Побратими найчастіше кликали за позивним – Бугор. Для свої шістьох дітей він був батьком, а для всієї нашої країни – Героєм. Іще цієї осені ми писали у «ВІСНИКУ», як Президент України у Верховній Раді особисто нагородив нашого земляка найвищою відзнакою країни – Хрестом Бойових Заслуг. Ще б пак! Сергій Міщенко знищив за один бій 8 броньованих одиниць ворожої техніки! Іще цієї осені він розповідав старшокласникам Лубенської школи №2 на уроці мужності он-лайн про свої військові будні… «Плюси» так і не встигли записати з ним прямий ефір, товариш лише почав готувати книгу про легендарного винищувача танків, діти побачать свого тата лише на фото та кількох відео… 

Міщенко Сергій Олексійович загинув під час виконання бойового завдання 1 грудня 2022 р. в селі Ковалівка Сватівського району на Луганщині. Йому було 48 років. Головний сержант, командир відділення 45-ї окремої артилерійської бригади. Нагороджений Хрестом Бойових Заслуг. Повний кавалер Орденів за Мужність усіх трьох ступенів. Жива легенда бригади. Лицар неймовірної військової звитяги. Про влучність Сергія Олександровича дійсно варто написати книгу, зняти не один фільм та розказувати на уроках нашим дітям. Близько півсотні одиниць знищеної ворожої техніки. Особистий рекорд воїна – 35 цілей із «Джавеліна» без жодного промаху!

Яким він був? Щирим, товариським, простим у спілкуванні. Ось що говорить герой у кількох невеличких інтерв’ю між боями –  з усмішкою, без купюр, нашою щирою полтавською балачкою.

Автобіографія

«Сам я родом із Полтавщини. Народився у Зінькові. Прожив багато років у Хоролі. Займався підприємницькою діяльністю. Потім переїхав жити у ЛУБНИ. Служив у розвідці 1992-1994 рр. У березні 2022-го пішов на війну добровольцем. В мене єсть дуже гарна дружина. В мене шестеро дітей – чотири дочки і два сини. Самому меншому Сашунькі – 10 місяців. Розпочав свою фронтову діяльність із оборони Києва. Батько – теж військовий. Пройшов Другу світову. Помер у 83-му році. Його двоє братів загинули на тій війні».

Сергій Міщенко народився 21 травня 1974 р. у м. Зіньків Полтавської області. 1991-1993 проходив службу у Кривому Розі. Деякий час працював у Опішнянському підрозділі міліції. Здобув вищу освіту. Згодом започаткував власну справу – займався підприємницькою діяльністю у ремонтно-будівельній сфері разом із рідним братом Євгеном. Без батька залишилося 6 дітей.

За чотири години – БТР, три танки і «Камаз»

«Появився БТР. Начав шнирять між посадками. Ну, так вийшло, що я йому влучив і попав у ср…ку. Якраз так зарядив! Хлопці казали з БТР-а розліталася піхота, як вєщі – як штани хтось розкидав… До двух годин така тишина була, ніби виздихали вони там. Взагалі, було затишшя. Наблюдали ми там за ними б… дивилися в бінокль. А потім я побачив дим у посадці. Тобто, завівся танк і почав прогазовувати. Почався у них «двіжняк». Ну, я навів якраз на оцей стовп диму і всмалив у ту посадку. Вибух. Курява. Ракета влучила у ціль. Метрів за 70 справа висунувся ще один танк… і почав стріляти по нашій позиції. Я перезарядив ракету. Оп’ять кидаю на плече і б’ю цього другого якраз в його «хобот». Тобто, під башню попадаю. Видно, як башню взриває та кидає назад. Вибухає боєкомплект і там – десь в отих кущах з’являється третій танк!!! Тобто, у них все в кучі було. Він виїжджає. Вліво так приймає і зачіпає якусь деревину. Відпадає маскування і появляється кабіна «Камазу». Я б’ю цю кабіну… Перезаряджаюся. Танк, що там був, вискакує в другу посадку. Я засікаю, що він по посадці їде – пил іде… проскакує з посадки в посадку. Я цього тож доганяю прямо в зад. Загоряється бак і він по посадці летить вже з горящим баком. Вискакує за посадку, проскакує ще 80 метрів. Вибухає і в нього теж відкидає башту. Зразу таке затишшя… Це все горить… Хлопці кричать «Ураааа!» на кургані.  Все палає, димить… Кацапи бігають посадкою – шось там пищать… Я пишу – все, бій закінчився нібито».

Головний сержант з позивним «Бугор» воював з перших днів повномасштабної війни. Став повним кавалером ордена «За мужність»  Останню відзнаку отримав за чотири дні до загибелі. Боронив столицю. Брав участь у визволенні Ірпеня, пройшов запеклі бої під Барвінково, Вірнопіллям, Бражківкою, відбивав ворожі напади на Харківщині.

«Це наша гордість. Душа болить, як він десь на виїзді. Бо завжди йде першим. Взагалі, піде будь-куди… Сергія я знав недовго… півроку. За цей час він показав найсерйозніші людські бойові військові якості. Це Людина – проста, надійна, чесна, весела. Якось, я запитав: «Окрім мотивації захищати Батьківщину, чому Ви прийшли до армії?». Він відповів: «А хто буде захищати моїх дітей?», – зазначає заступник командира 45 артилерійської бригади Олександр Рогов.

«Я дуже хотів, щоб люди знали про такого героя при житті, але не вийшло… Та я зроблю все, щоб люди, і не тільки в нашій країні, знали про таких, на перший погляд звичайних, українських хлопців… Дай Бог, щоб твій рекорд Бугор, побив ще не один наш козак. А тобі, Друже, Царство Небесне і вічна слава, справжньому Герою зі звичайного полтавського села. А ще у Сєрого, крім усих військових заслуг, шестеро діток, молодшому сину один рік», – пише на сторінці загиблого героя його друг Олександр Товстоніг.

Попрощалися із воїном у Свято-Успенському соборі м. Полтави. Похоронили з військовими почестями на малій батьківщині – у місті Зінькові. Вічна слава нашому лицарю. Щирі співчуття – рідним, друзям та близьким Героя України.

Ганна КРЕВСЬКА

НАГОРОДИ

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Указ Президента України від 23 лютого 2023 року № 104/2023, посмертно – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові https://www.president.gov.ua/documents/1042023-45909

Нагороди Героя України отримували діти Сергія Міщенка https://lubnyrada.gov.ua/novyny/7250-nagorodi-geroya-ukrajini-sergiya-mishchenka-otrimali-jogo-diti

Відзнака Президента України «Хрест бойових заслуг»  Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 – за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі https://www.president.gov.ua/documents/5332022-43469

Орден «За мужність» I ст. Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 806/2022 – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі https://www.president.gov.ua/documents/8062022-44989

Орден «За мужність»  II ст. Указ Президента України від 13 жовтня 2022 року № 696/2022  – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі https://www.president.gov.ua/documents/6962022-44377

Орден «За мужність»  III ст. Указ Президента України від 12 липня 2022 року № 493/2022 – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі https://www.president.gov.ua/documents/4932022-43285

Про життя і бойовий шлях унікальної людини і Героя України – Сергія Міщенка, позивний «Бугор» розповідає сторінка у соціальній мережі Facebook «Сергій Міщенко «Мисливець за танками» https://www.facebook.com/serhii.mishchenko.myslyvetszatankamy

Друг захисника Олександр Товстоног написав книгу про Олександра Міщенка  під назвою «Мій Джавелін, щоденник Героя України, мисливця за танками Сергія Міщенко»

Створено youtube-канал, де публікуються всі відео з Сергієм Міщенко, назву дали таку ж, як і книзі про Героя. https://www.youtube.com/@my-javelin

На честь «винищувача танків» Сергія Міщенка у м. Зіньків вулицю та провулки «Першотравнева» перейменовано на «Героя України Сергія Міщенка» https://www.zink.gov.ua/wp-content/uploads/2025/01/perejmenuvannya-gromada.pdf

Народний художник України Віктор Ковтун (м. Харків) подав до експонування на Всеукраїнській виставці «Лубенська художня весна 2024», яка проводиться раз на три роки у м. Лубни, Полтавської області, три власних роботи із зображенням Героя України Сергія Міщенка. Під час урочистого відкриття автор оголосив про своє рішення передати роботи родині загиблого захисника.

29 серпня 2024 року, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, у галереї мистецтв Лубенського краєзнавчого музею імені Гната Стеллецького було передано портрети Героя України його дітям https://www.youtube.com/watch?v=SOKOPfPGJew

Герой України Сергій Міщенко боронив рідну Батьківщину з першого дня повномасштабного вторгнення. У воїна залишилося 4 доньки і 2 сина.