СИРОВ ДМИТРО СТЕПАНОВИЧ

Патріотизм та готовність стати на захист рідної землі проявилися ще у 2015-2016 роках, коли Дмитро ніс службу зв’язківцем у зоні проведення АТО/ООС, куди пішов добровольцем.

З 2018 по 2022 роки продовжив службу за контрактом у військовій частині, що дислокувалася в його рідних Лубнах.

З початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну, Дмитро був переведений до добровольчої військової частини 24 ОМБР імені Короля Данила, що на Львівщині. Пройшовши навчання на заході України, він опинився у навчальній частині на Черкащині, а згодом – на самому вістрі боротьби, на Херсонському напрямку. Рідні згадують, що перед відправкою Дмитро говорив «Пережили 2015 рік – пережевемо і це».

Однослуживці з Лубен згадують Дмитра як надзвичайно віддану своїй справі людину, завжди підтримував та допомагав іншим, не боявся жодних труднощів. Людина честі. Його мужність, доброта та готовність прийти на допомогу назавжди залишаться в їхній пам’яті.

Був членом Ради організації «Лубенська районна Спілка ветеранів АТО».

Тяжко переживаючи за свою родину – дружину Олену, сина Єгора та доньку Дашу, а також сина від першого шлюбу Олександра, Дмитро старався не ділитися з ними деталями своєї служби, оберігаючи їх від зайвих хвилювань. Його дружина та мати відчували його тривогу, ніби передчуваючи непоправне. Згадуючи Дмитра, вони кажуть, що він ніби поспішав жити, цінуючи кожну мить.

Останній раз Дмитра бачила його родина, коли відійшла у вучність мама дружини, 4 серпня 2022 року, тоді їх об’єднала спільна біда. А через 40 днів не стао і самого воїна. Дружина згадує, як тяжко тоді, після приїзду додому  Дмитро прощався із родиною, як донечка, якій на той момент було тільки 1,5 роки, не хотіла відпускати тата.

Загинув Сиров Дмитро Степанович 15 вересня 2022 року поблизу села Безіменне, що на межі Миколаївської та Херсонської областей Загинув разом зі своїм побратимом Русланом Осіновським, з яким разом були призвані з лубенської частини і пліч-о-пліч несли службу.

Прощалися з героєм 22  вересня  2022 року на Володимирському майдані у Лубнах.

Похований у с. Засулля Лубенського району, поряд зі свої батьком. Це була його прижиттєва настанова рідним: «Не дай Боже, зі мною що трапиться – то тільки біля батька…»

Увічнення пам’яті:

За особисту мужність і відвагу, проявлені під час виконання службових обов’язків у зоні проведення антитерористичної операції на сході України нагороджений відзнакою Президента України «За участь у антитерористичній операції» відповідно до Указу Президента від 17 лютого 2016 року №53/2016 https://www.president.gov.ua/documents/532016-19787

Про подвиг ветеранів АТО, серед яких був і Дмитро Сиров згадується  в газеті «Лубенщина». Він став одним із тих, хто, не вагаючись, став на захист України під час антитерористичної операції. https://lubenshchyna.com.ua/novyny/nashi-novyny/924-zgadali-podvig-veteraniv-ato

Нагороди для героя — це не просто відзнаки, а історія людини, яка щоденною працею, участю в бойових діях утверджує ідеали справедливості, честі та гідності. За роки служби Дмитро Сиров отримав низку почесних державних і відомчих відзнак:

• медаль «За участь у антитерористичній операції» — за бойові заслуги на сході України;
• медаль «Ветеран війни. Учасник бойових дій» — свідчення військового досвіду та особистої відваги;медаль «За участь у АТО» — за виконання бойових завдань у складі підрозділів ЗСУ;
• медаль «За участь у АТО» — за виконання бойових завдань у складі підрозділів ЗСУ;
• медаль «За вірність народу України» — за незламність духу та відданість державі;
• медаль «За волю, честь та мужність» — за виявлену стійкість у складних умовах;
• медаль «За оборону рідної держави» — за захист українських рубежів у воєнний час

Його професіоналізм і відповідальність неодноразово відзначались командуванням та органами влади:

• Грамотою до Дня ЗСУ — за розумну ініціативу й взірцеве виконання службових обов’язків;
• Грамотою до річниці створення військової частини А2975 — за сумлінну та відповідальну службу;Грамотою до Дня захисника України — за дисципліну та ініціативність;
• Грамотою до Дня захисника України — за дисципліну та ініціативність;
• Почесною грамотою Полтавської обласної ради — за вагомий внесок у справу захисту України

Сиров Дмитро Степанович нагороджений орденом «Хрест Героя» (посмертно) громадською відзнакою Всеукраїнського об’єднання «Ми українці», що вручається українським захисникам, які відзначилися винятковою хоробрістю, жертовністю та вірністю українській нації. Разом з медаллю родині вручено посвідчення до ордена, яке підтверджує його внесок у боротьбу за незалежність і честь української держави. Нагородження відбувалося у Львові.

Ім’я Сирова Дмитра Степановича викарбувано на плиті біля пам’ятного знаку воїнам-лубенцям, які загинули під час російсько-української війни у парку ім. Олеся Донченка та пошановано на Алеї Пам’яті у сквері Героїв Небесної Сотні у місті Лубни.